У день скорботної пам’яті
… лягли квіти до Меморіалу загиблих воїнів у Крижополі від влади району, трудових колективів, представників партійних організацій. Цього дня хронометр історії відрахував 70 літ від початку найстрашнішої, найтривалішої війни.
“Про війну ніколи не буде сказано все”, – так переконує один із істориків. Бо не можна все сказати про біль і трагедію, про втрати і смерть. Але переставати говорити не можна. Хоча б за неписаними законами честі, порядності, прощення. І забувати теж не можна, сприймаючи такі заходи як якусь формальність.
Бо кожен з тих, хто не повернуся і повернувся, заслуговує, принаймні, на пам’ять, щиру вдячність і повагу.
В продовження теми:
- Державна служба – це теж покликання Учора державні службовці району приймали вітання з нагоди свого свята. З цього гарного приводу вони зібралися і у залі райдержадміністрації – привітні та усміхнені. Голова районної державної адміністрації Лідія Павлівна...
- Ситуації надзвичайні, але навчальні 21-23 червня в області відбулися командно-штабні навчання з органами управління та підрозділами територіальної підсистеми єдиної системи цивільного захисту Вінницького регіону. У них узяв участь заступник міністра з надзвичайних ситуацій Віталій...
- Насолода та приклад У травні на Вінниччині відбувся ІХ-й Міжнародний фестиваль класичної музики ім. П. і. Чайковського і Надії Філаретівни фон Мекк. Масштабний захід, крім обласного центру, охопив ряд подільських міст, де відбулися...
- І хата, мов писанка, і обійстя, як лялечка Повз цей чепурний будинок проходжу щоденно по кілька разів – на роботу і назад. Пригадую його звичайною глиняною мазанкою, що не справляла ніякого враження. Запам’ятався день, коли сюди вселилася нова...
- Туризм гартує дух і тіло Ювілейні 30-ті районні змагання юних туристів-краєзнавців зібрали 3 і 4 червня у с. Городківщ всіх тих, хто пропагує здоровий спосіб життя, популяризує туристсько-краєзнавчу роботу, удосконалює туристські уміння і навички; всіх...




Те, що 22.06. щороку є днем скорботи – це абсолютно правильно. Але є одне але… А саме те, що 17.09.1939. СРСР, та й УРСР у складі тогож СРСР втупила у Другу Світову війну, як це не дивно. як це не прикро, саме на боці фашистської Німеччини !
А потім був полід Польщі під прикриттям воз’єднання західних України і Білорусії, а потім Фінська війна, а потім анексія незалежних Прибалтійських країн, а потім анексія Бесарабії та Північної Буковини… і тільки після того, що вже на ділилось почалось 22.06.1941.
Отож, якщо ми декларуємо свою європейськість, то треба бути чесними насамперед перед самими собою – 17.09.повинен стати днем скорботи і каяття таким самим як 22.06.
Інакше ми будемо і далі “совками”.
Особисто таким себе давно не рахую… отож треба серйозно задуматись над цим, бо тоді буде видно хто ми ?
Дякую за увагу.